Зміст шлюбного договору

Зміст шлюбного договору

Зміст

  1. Зміст шлюбного договору
  2. Правовий режим майна у шлюбному договорі
  3. Порядок користування житлом за шлюбним договором
  4. Право на утримання за шлюбним договором
  5. Що шлюбний договір не регулює?
  6. Строк дії шлюбного договору

Зміст шлюбного договору

Стаття 93 Сімейного кодексу України передбачає зміст шлюбного договору.

  1. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки.
  2. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків.
  3. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
  4. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
  5. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Текст шлюбного договору може містити такі норми:

  • загальний термін його дії;
  • майно, яке дружина чи чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї;
  • правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з одруженням;
  • використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;
  • можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу;
  • можливість проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю;
  • встановлення порядку користування майном, в тому числі порядок користування житлом, вселення і виселення з житла;
  • установлення за майном, набутим за час шлюбу, статусу спільної часткової власності або особистої приватної власності кожного з них;
  • надання утримання одному з подружжю, строк і розмір виплати аліментів;
  • будь-які інші умови, що врегульовують майнові відносини між подружжям (порядок виконання кредитних чи інших майнових зобов’язань тощо).

зміст шлюбного договоруУ Сімейному Кодексі України окреслено три основних види майнових відносин, які можуть регулюватися шлюбним договором:

  • правовий режим майна (ст. 97 СК України);
  • порядок користування житлом (ст. 98 СК України);
  • право на утримання (ст. 99 СК України).

Правовий режим майна у шлюбному договорі

Стаття 97 СК України передбачає визначення у шлюбному договорі правового режиму майна.

У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу.

Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.

У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.

Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.

Визначення у шлюбному договорі правового режиму майна подружжя має за мету встановлення правил, які не співпадають з тими, які встановлені законодавчими нормами або взагалі не передбачені законодавством. Наприклад, сторони можуть домовитися, що майно, набуте ними до шлюбу, буде входити до складу їх спільного, а не роздільного майна.

Сторони вправі включити до шлюбного договору умови щодо порядку користування житлом (ст. 98 СК України). У даному разі, зміст шлюбного договору, не включає перехід права власності на житлове приміщення від одного з подружжя до другого, а лише питання користування житлом.

Шлюбний договір не є документом, де зміст шлюбного договору встановлює та підтверджує право власності на майно. За укладеним між сторонами шлюбним договором подружжя не може передати у власність одного з подружжя нерухоме майно та рухоме майно, право на яке підлягає державній реєстрації, що належить другому подружжю.
Можна залишити за собою право на володіння будь-якою власністю, зазначеною в контракті. Це може бути спадщина, отримана після укладення шлюбу, подарунки.

Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.

Порядок користування житлом за шлюбним договором

Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом передбачене ст. 98 СК України.

Якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним. Подружжя може домовитися про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї.

Сторони можуть домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.

Статтею 59 СК України визначено, що той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей. Сторони шлюбного договору можуть домовитися про порядок користування житлом, яке належить на праві власності одному з них. В юридичному сенсі квартира (житловий будинок, садиба), яка належить одному з подружжя є чужою річчю для іншого з подружжя незалежно від часу його проживання в житловому приміщенні. Сторони можуть домовитися щодо користування або припинення користування житловим приміщенням у разі розірвання шлюбу. Сторони можуть домовитися про проживання у житловому приміщенні їхніх родичів. При розпорядженні своїм майном дружина (чоловік) зобов’язані врахувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним.

У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб. Наприклад, можна включити до договору положення про те, що подружжя зобов’язується утримувати непрацездатних батьків, когось з них, або дітей народжених не в спільному шлюбі, надавати цим особам грошову допомогу або (та) надати їм можливість проживати разом з подружжям, виділивши окрему кімнату в будинку чи квартирі тощо.

Право на утримання за шлюбним договором

Визначення у шлюбному договорі права на утримання передбачене ст. 99 СК України.
Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.

Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Зміст шлюбного договору може визначити право на утримання незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, умови, розмір та строки, у які будуть здійснюватись такі виплати. При цьому у разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто, не буде необхідності звертатися до суду. Шлюбним договором може бути встановлена й можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

Подружжя в змісті шлюбного договору можуть встановити режим роздільності стосовно весільних подарунків. Так, шлюбним договором сторони можуть закріпити, що певні речі, подаровані подружжю на весіллі, складатимуть роздільне майно дружини або чоловіка. Сторони вправі також домовитися про те, що подаровані у зв’язку із весіллям речі належатимуть їм на праві спільної часткової власності а рівним або нерівним розміром часток кожного з подружжя в праві на майно.

Що не регулюється шлюбним договором?

зміст шлюбного договоруШлюбний договір не може:
• регулювати особисті стосунки подружжя;
• обмежувати дієздатність і правоздатність подружжя (наприклад, заборонити дружині працювати або вибрати певний вид діяльності або професію);
• регулювати особисті стосунки між подружжям та дітьми;
• обмежувати свободу пересувань і право на отримання освіти;
• обмежувати і регулювати права по відношенню до дітей (наприклад, вказати з ким залишиться у разі розлучення дитина);
• змусити подружжя любити один одного, зберігати вірність і подібне;
• прописувати умови, які одного з подружжя ставлять в дуже несприятливе становище (не можна, наприклад, прописати, що при розлученні все нажите майно переходить у власність одного з подружжя).

Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини між ними, а також особисті відносини між батьками та дітьми. Тому не будуть відповідати закону умови шлюбного договору щодо встановлення права кожного з подружжя на віросповідання, виховання в дітях прихильності до певної релігії, визначення культурних та мовних пріоритетів тощо.

Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені ст. 93 СК України. Вказана норма є відповідною гарантією майнових прав дитини. Тому батьки не вправі укласти шлюбний договір, за яким дитина буде позбавлена права на аліменти, права на отримання майна у власність, права на проживання в певному житловому приміщенні тощо.

Шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище (ст. 93 СК України).

Невигідне матеріальне становище

Сутність такої оціночної категорії як «надзвичайно невигідне становище» може мати різні конкретні вияви.

Разом із тим, до поняття «надзвичайно невигідне становище» треба ставитися дуже виважено. Тут виникає складне питання щодо майнової рівності подружжя в шлюбі. При його вирішенні слід виходити з того, що існують і такі домовленості, коли розмір часток кожного з подружжя не базується на «формальному» моменті рівності. Однак ці домовленості завжди віддзеркалюють саме «реальну» рівність, бо зафіксований в договорі поділ спільного майна найбільш справедливо віддзеркалює фактичний внесок кожного з них у спільно набуте майно. Крім того, умови шлюбного договору, які можуть стати вкрай обтяжливими для однієї сім’ї, можуть мати цілком реальний характер для іншої.

Шлюбний договір може передбачати право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної у зв’язку з негідною поведінкою чоловіка чи жінки. Це може бути алкоголізм, побої, подружня зрада.

За договором одним з обов’язків, наприклад, дружини може бути ощадливе ставлення до сімейного бюджету, здійснення обліку проведених витрат на певну суму та інформування чоловіка про ці витрати.

Строк дії шлюбного договору

За бажанням сторін шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, може поширюватися на відносини, які виникнуть не з моменту реєстрації шлюбу, а пізніше, наприклад, через 5 років після реєстрації шлюбу. 

Відповідно до ст. 96 СК України передбачено строк дії шлюбного договору.

  1. У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків.
  2. У шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

Шлюбний договір укладається безстроково або з певним терміном дії.

Безстроковий договір закінчується тоді, коли розривається шлюб. Шлюбний договір на певний термін закінчується по досягненню цього терміну.

Водночас, в договорі може бути передбачено строки дії окремих прав та обов’язків, виникнення яких залежить від певних обставин, наприклад, народження дітей. У договорі можуть бути обумовлені строки дії певних прав і обов’язків подружжя, які існуватимуть і після припинення шлюбних відносин. Договір може передбачати право одного з подружжя на утримання після розірвання шлюбу із зазначенням конкретного розміру утримання тощо. Шлюбний договір в Україні може бути розірваний або змінений достроково, але тільки у разі згоди подружжя.

Шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, набирає чинності в день реєстрації шлюбу, а шлюбний договір, укладений подружжям, — у день його нотаріального посвідчення, про що має бути зазначено в тексті договору (ст. 95 СК України).

Подружжя може укласти шлюбний договір лише на певний час, наприклад, на перші 5 років після реєстрації шлюбу. Після їх спливу подружжя вправі укласти новий договір або погодитися з законним (легальним) режимом свого майна, який встановлено законодавством України. Важливим є також правило щодо можливості встановлення сторонами в договорі прав та обов’язків, які будуть виникати після припинення шлюбу.

Дякую за оцінку

Відповісти

Ваша електронна адреса не буде опублікована.