Відібрання дитини від батьків

Відібрання дитини від батьків

Відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав

Відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав за загальним правилом відбувається лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п.п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам – за їх бажанням, або органові опіки та піклування.

Рішення про негайне відібрання дитини від батьків

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов’язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

З таким позовом до суду має право звернутися прокурор.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

відібрання дитини від батьківЗахист інтересів дітей може здійснюватися і шляхом відібрання їх без позбавлення батьківських прав.

Згідно зі ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках:

  • ухилення від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;
  • жорстоке поводження з дитиною;
  • мати/батько є хронічними алкоголіками або наркоманами;
  • вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
  • а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального стану.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам – за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Виконання рішення про відібрання дитини

Виконання таких рішень як добровільно, так і примусово, проводиться державними виконавцями відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії з обов’язковою участю особи, якій дитина передається на виховання. Також обов’язково залучаються представники органів опіки та піклування.

За потреби державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу.

У разі, коли особа перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу. При повторному невиконанні рішення особою без поважних причин державний виконавець накладає на неї штраф у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність такої особи відповідно до закону.

Суд має право застосувати негайне виконання рішення у спорах щодо дітей, якщо залишення дитини у відповідача згубно позначається на здоров’ї та психіці дитини.

Суд також може передбачити заходи, що сприяють безболісному переходу дитини на виховання до іншої особи. Жодні насильницькі дії стосовно дитини не допускаються. 

Оскільки відібрання за рішенням суду дитини теж пов’язане з позбавленням права на виховання, воно безсумнівно здатне зіграти попереджувальну роль. 

Саме тому, нерідко відібрання за рішенням суду розглядають як захід впливу, що передує позбавленню батьківських прав. Але такою мірою відібрання буде лише тоді, коли поведінка одного з батьків, у якого відбирається дитина, буде контролюватися органами опіки і піклування.

Якщо до моменту розгляду позову про відібрання дитини небезпека зникає, немає рації здійснювати відібрання. Але, відмовляючи у позові, суд повинен повідомити орган опіки і піклування про необхідність подальшого нагляду за родиною.

Дякую за оцінку

Один Коментар

  • Катерина листопада 12, 2018 at 3:11 pm

    Пріоритет – це сімейне виховання. У профільних службах констатують: у
    зв’язку з війною на сході України, погіршенням економічної ситуації,
    зниженням достатку людей кількість сімей, де існує загроза повноцінному
    життю дітей, зростає.
    Здебільшого суд позбавляє батьківських прав через ухилення від виконання
    батьками своїх обов’язків по вихованню дитини. Мати або батько можуть бути
    позбавлені судом батьківських прав, якщо вони:
    – не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони
    здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї
    батьківського піклування;
    – ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини;
    – жорстоко поводяться з дитиною;
    – є хронічними алкоголіками або наркоманами;
    – вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до
    жебракування та бродяжництва;
    – засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
    Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або
    когось із них.
    Проте, позбавлення матері чи батька батьківських прав, не звільняє від
    обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських
    прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити
    питання про стягнення аліментів на дитину.
    Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до
    суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може
    дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди
    ЇЇ життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої
    особи.
    Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до
    суду з позовом про поновлення батьківських прав. Таке поновлення неможливе,
    якщо:
    – дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане
    недійсним у суді;
    – на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
    Якщо мати, батько подають позов до суду про поновлення батьківських
    прав, то суд повинен перевірити: наскільки змінилася поведінка особи,
    позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для
    позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів
    дитини. При цьому суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким
    проживає дитина.

Відповісти

Ваша електронна адреса не буде опублікована.