Способи поділу спільного майна подружжя

Способи поділу спільного майна подружжя

Способи поділу спільного майна подружжя визначені статтею 71 Сімейного кодексу України, яка говорить про те, що майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжю ділиться між ними в натурі. Такий поділ може бути здійснений незалежно від розірвання шлюбу, але найчастіше пов’язаний саме з ним.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна спір може бути вирішений судом. При цьому суд має не лише виходити з принципу рівності часток чоловіка та дружини, але і враховувати інтереси кожного з них, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Під час розподілу спільного майна подружжя суд застосовує наступні способи поділу спільного майна подружжя:

  • Неподільні речі, тобто такі, що не можуть бути поділені без втрати їх цільового призначення, присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
  • Речі для професійних занять, які відносяться до спільної сумісної власності подружжя, присуджуються тому з подружжя, хто використовує їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
  • Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за мою згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
  • Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.
  • В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, зобов’язати решту учасників спільної власності сплатити грошову компенсацію за належну частку з обов’язковим наведенням відповідних мотивів Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною і не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою житловою площею.
    Загальний принцип у цьому випадку полягає у присуджені грошової компенсації за частку у спільній власності. Присудження компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Способи поділу спільного майна подружжяПозовна давність при поділі майна подружжя

Позовна давність при поділі майна подружжя не застосовується до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між подружжям не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах н кого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Треба зазначити, що це визначення є неточним, оскільки позовна давність — це строк для захисту, а не для звернення особи до суду. Звернутися до суду особа може і після спливу відповідного строку давності. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст. 267 ЦК України).

Зверни увагу!
Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо жоден з колишнього подружжя не зробив такої заяви, то суд розглядатиме спір про поділ майна навіть у тому випадку, коли строк позовної давності було пропущено. Якщо про застосування позовної давності було заявлено стороною у спорі, то сплив позовної давності (при відсутності поважних причин пропущення строку) є підставою для відмови у позові.

До розірвання шлюбу кожен із подружжя може вимагати поділу спільного майна у будь-який час. Позовна давність до таких вимог не застосовується. Це правило підвищує можливості судового захистe майнових прав та інтересів подружжя. До вимог про поділ майна подружжя, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. При цьому, цей строк обчислюється не від дня розірвання шлюбу, а від дня, коли один із співвласників (колишній подружжя) дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Наприклад, сторони не здійснили поділ подружнього майна в період шлюбу або під час його розірвання. Після припинення шлюбу вони за взаємною згодою користувалися набутим за час шлюбу майном. Однак після спливу 5 років колишня дружин дізналася, що її співвласник (колишній чоловік) продав спільне майно без її згоди. З дня, коли вона дізналася про порушення свого права власності, і починається обчислення строку позовної давності.

Дякую за оцінку

Відповісти

Ваша електронна адреса не буде опублікована.