Спір щодо участі у вихованні дитини

Спір щодо участі у вихованні дитини

Спір щодо участі у вихованні дитини може виникнути після розірвання шлюбу чи розлучення. Участь у вихованні дитини повинні брати обоє з батьків, незалежно від того чи вони одружені чи шлюб між ними розірвано. Однак, з цього правила бувають винятки, які ми і розглянемо з Вами детальніше.

Відповідно до статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов’язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Якщо після розлучення чи розірвання шлюбу батьки дитини не можуть визначити участь у вихованні дитини кожного з них, то такий спір щодо участі у вихованні дитини може бути переданий на розгляд органу опіки та піклування

Стаття 158 Сімейного кодексу України. Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

  1. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
    Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
  2. Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

У тому разі, якщо рішення органу опіки та піклування щодо участі  у вихованні дитини не виконується, або хтось із батьків з ним не погоджується, такий спір, щодо участі у вихованні може бути розглянутий судом.

Стаття 159 Сімейного кодексу України. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

  1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
  2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
    В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
    Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
  3. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
  4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
  5. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Спір щодо участі у вихованні дитиниНе дивлячись на те, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно чи ні, вони мають спільно вирішувати питання виховання дитини. Батьки також мають вирішувати спільно питання виховання дитини в тому випадку, коли дитина передана на виховання фізичній чи юридичній особі і не проживає спільно ні з батьком, ні з матір’ю.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини. Саме тому ст. 157 СК України покладає на того з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язання брати участь у її вихованні та надає право на особисте спілкування з нею.
Сімейний кодекс України закріплює можливість договірного визначення участі у вихованні дитини. Згідно із ст. 157 СК України батьки мають право укладати договір щодо здійснення батьківських прав, участі у вихованні дитини та виконання обов’язків тим із них, хто проживає окремо від дитини. Закон не передбачає спеціальної форми такого договору. Можна припустити, що вона може бути письмовою. Крім того, такий договір за бажанням сторін може бути нотаріально посвідченим.
За відсутності згоди між батьками щодо участі у вихованні дитини того з них, хто проживає окремо, і виникненні спору один із батьків може звернутися до органу опіки і піклування для вирішення питання. Орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Спір щодо участі у вихованні дитини

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні. При цьому він може залишити або змінити той порядок, який було встановлено органом опіки і піклування. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, стосунків батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Іноді той з батьків, з ким проживає дитина, перешкоджає другому з батьків зустрічатися та спілкуватися із дитиною навіть після винесення судом відповідного рішення. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

При визначенні порядку спілкування та участі у вихованні батьком (матір’ю) з дитиною суд бере до уваги вік дитини, стан її здоров’я, прихильність до кожного з батьків і інші обставини, здатні вплинути на фізичне чи психічне здоров’я дитини, на її моральний розвиток.

У виняткових випадках, коли спілкування дитини з окремо проживаючим із батьків може завдати шкоди дитині, суд має право не допускати здійснення батьківських прав на шкоду фізичному й психічному здоров’ю дітей і їхньому моральному розвитку, вправі відмовити цьому батькові (матері) в задоволенні позову про визначення порядку його участі у вихованні та спілкування дитини, виклавши мотиви ухваленого рішення.

Визначивши порядок участі батька (матері), які проживають окремо, у вихованні дитини, суд попереджає іншого із батьків про можливі наслідки невиконання рішення суду. Злісне невиконання рішення суду, може бути підставою для задоволення вимоги батька, що проживає окремо від дитини, про передачу йому неповнолітньої дитини.

Необхідно пам’ятати, що правом на спілкування з дитиною володіють не тільки батьки, але й баби, діди, прадіди та прабаби.

Батьки зобов’язані виховувати дитину і піклуватися про неї, а виховання дитини неможливо без спілкування. Батьки не повинні зловживати своїм правом на спілкування з дитиною і повинні надавати можливість іншим родичам спілкуватися з дитиною. Наслідки відмови батьків від надання близьким родичам дитини можливості спілкуватися з ними полягають у тому, що зацікавлені родичі вправі звернутися до суду із позовною заявою про усунення перешкод у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Дякую за оцінку

Відповісти

Ваша електронна адреса не буде опублікована.