Спільне майно подружжя

Спільне майно подружжя

Спільне майно подружжя отримує такий статус незалежно від волі будь-кого з подружжя. 

Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім’ї визначаються виключно законами України.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

У статті 3 Сімейного Кодексу України встановлено, що сім’я створюється на підставі шлюбу та інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, серед яких визначено проживання жінки та чоловіка однією сім’єю.

Рівність прав і обов’язків у шлюбі та сім’ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Сімейному кодексі України та Цивільному кодексі України.

Особливості спільної власності подружжя

До особливостей спільної власності подружжя відносяться наступні:

  • частки кожного з подружжя не визначені;
  • вважається, що кожен з подружжя, при здійсненні правочинів щодо цього майна, діє в інтересах подружжя та від імені подружжя;
  • розповсюдження на майно, набуте під час шлюбу, режиму спільної сумісної власності не залежить від внеску кожного з подружжя у придбання цього майна, рівність прав подружжя щодо цього майна (навіть якщо під час придбання цього майна один з них з поважної причини не мав самостійного заробітку).

Зверни увагу!
У сімейному праві діє презумпція спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу.

Таким чином, обов’язок доказування зворотного покладається на того з подружжя, хто стверджує, що певне майно належить йому на праві особистої приватної власності.

Якщо довести цього не вдасться, майно вважатиметься набутим у шлюбі і відповідно спільним майном подружжя.

За загальним правилом майно, набуте подружжям за час шлюбу, є спільним майном (ст. 60 СК України). Утім, із цього правила є певне виключення.

Коли майно подружжя визнається роздільним

Відповідно до ст. 57 СК України, якщо шлюб не розірвано, але чоловік та дружина проживають окремо у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, то майно, набуте сторонами за цей період може бути за рішенням суду визнане роздільним.

Це пов’язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише формально зареєстрований шлюб, а й дійсні стосунки чоловіка та дружини.

Якщо ж цього немає, і сторони фактично не складають однієї сім’ї, то на такі відносини не може поширюватися режим спільності майна подружжя.

У разі спору заінтересована повинна довести в суді факт окремого проживання подружжя у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

У сучасних умовах спільне майно подружжя може бути поділене подружжям за взаємною згодою. Сторони вправі укласти договір про поділ спільного майна, вказавши при цьому, що та чи інша річ була набута чоловіком (дружиною) під час окремого проживання сторін, тобто фактично за власні кошти.

Така річ (речі) за домовленістю подружжя може бути визнана такою, що належить на праві власності чоловікові або дружині. При цьому її вартість не буде враховуватися при поділі спільного майна подружжя.

Підстави набуття права спільної сумісної власності

Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя
1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Сімейний кодекс України

Реєстрація шлюбу за загальним правилом (якщо інше не встановлено шлюбним договором) є підставою виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно.

Які доходи відносяться до спільної сумісної власності подружжя

Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Спільне майно подружжя, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку: (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

До спільного майна подружжя належать права вимоги, за якими дружина або чоловік виступають на боці кредитора. Якщо в період шлюбу на ім’я одного з подружжя було внесено вклад у банківську установу, вважається (за відсутності інших доказів), що цей вклад належить до спільного майна подружжя.

Той з подружжя, хто безпосередньо є стороною договору банківського вкладу, має відповідне право вимоги до банку.

Однак, у разі його смерті, другий з подружжя може вимагати визнання за ним права власності на половину грошового вкладу (окрім того, що другий з подружжя є спадкоємцем першої черги).

Зверни увагу!
Право спільної сумісної власності на майно, що набувається одним із подружжя, виникає в момент передачі йому майна, якщо інше не обумовлено законом або договором.

Спільне майно подружжя вважається лише майно, що було набуте подружжям за час шлюбу.

Деякі інші види майна (майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, за час шлюбу в порядку спадкування тощо) визнаються роздільним майном подружжя.

Такий підхід дає підстави вважати, що правовий режим майна подружжя, що діє сьогодні в Україні, належить до режиму спільності набутого.

Подружжя об’єднане єдиною метою забезпечення майнових інтересів сім’ї і кожен з них робить внесок для її досягнення. Якщо майно набуте подружжям за час шлюбу, то воно складає спільність, якщо ж у певних відносинах кожен з подружжя діяв самостійно, то спільність майна не виникає.

Спільне майно подружжя

  1. Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
  2. Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
  3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
  4. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

До спільної сумісної власності належить заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба; засоби виробництва; транспортні засоби; грошові кошти; акції та інші цінні папери; об’єкти в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми тощо.

У той же час, в разі поділу спільного майна, речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, кому вони необхідні для здійснення професійної діяльності, а інший отримує рівноцінну річ або грошову компенсацію.

Майно, яке не може бути об’єктом права спільної сумісної власності подружжя

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. До майна, вилученого з цивільного обороту, належать:

  • зброя, боєприпаси, бойова і спеціальна військова техніка, ракетно – космічні комплекси;
  • вибухові речовини й засоби вибуху; всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва;
  • бойові отруйні речовини;
  • наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря);
  • протиградові установки;
  • державні еталони одиниць фізичних величин;
  • спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації;
  • електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії

Будь-яке майно, щодо якого в законодавстві немає спеціальної заборони, може належати фізичним особам, у тому числі подружжю, на праві спільної сумісної власності.

Серед об’єктів права спільної власності подружжя, сімейне законодавство особливо виділяє речі професійних занять подружжя (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, якщо за час шлюбу були придбані речі, професійно необхідні одному з подружжя, відповідно до закону вони не визнаються об’єктом його права власності.

Законодавство виходить з того, що такі речі були придбані за рахунок спільних коштів подружжя, тому вони мають належати до їх спільного майна.

Дружина або чоловік, професійні заняття котрого обслуговують такі речі, може лише претендувати на їх отримання у разі поділу майна подружжя. При цьому сторона, яка отримала таке майно у власність, зобов’язана виплатити другій стороні вартість належної йому частки майна.

Спільне майно подружжяОдним із видів власності є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, — це окремий об’єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.
Таким чином, статутний капітал та майно приватного підприємства, формовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об’єктом їх спільної сумісної власності.

Виникнення права на спільне майно подружжя

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної власності подружжя.

У разі спільного користування майном, що належить одному з подружжя на праві особистої приватної власності, його стан рідко залишається незмінним.

Причому стан майна може як погіршуватись, так і покращуватись (наприклад, за спільні кошти зроблено капітальний ремонт будинку або автомобілю). У такому випадку суд може визнати таке майно об’єктом права спільної сумісної власності.

Так само і дохід від цього майна за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Але при визначенні часток кожного з подружжя, виходячи з принципу справедливості, слід враховувати початкову вартість майна, та наскільки вона змінилася в результаті спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Право дружини та чоловіка розпоряджатися спільною сумісною власністю

  • Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
  • При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі; дрібного побутового.
  • Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
  • Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
  • Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Правила розпорядження подружжям належним їм спільним майном здійснюється шляхом укладення дружиною та чоловіком різноманітних правочинів з іншими особами.

Правочини щодо розпорядження спільним майном подружжя

Будь-який договір передбачає вільну волю учасників на його укладення. Продати спільне майно подружжя, що є у спільній сумісній власності, можна лише за згодою всіх співвласників (ст. 369 ЦК України).

Враховуючи особливості подружніх відносин, закон встановлює спеціальні правила щодо визначення волі кожного з подружжя на розпорядження майном.

Якщо правочин щодо спільного майна укладає один з подружжя, то воля другого з подружжя, його згода на укладення правочину має бути з’ясована окремо.

Вираження згоди другого з подружжя на укладення правочину може мати різні форми прояву — письмову з нотаріальним засвідченням, просту письмову або усну.

Вибір форми згоди другого з подружжя закон пов’язує з об’єктом права власності подружжя і, в першу чергу, — його цінністю.

Для найбільш цінного передбачається засвідчена згода другого із подружжя, по відношенню до майна, що складає предмет дрібних побутових правочинів, достатньо усної згоди, яка передбачається.

Види правочинів щодо розпорядження спільним майном

Правочини подружжя щодо розпорядження спільним майном:

  • правочини, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації;
  • правочини з цінним майном;
  • правочини з майном, яке не є цінним;
  • дрібні побутові правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочини щодо нерухомого та деяких видів рухомого майна мають бути нотаріально посвідчені і (або) підлягають державній реєстрації.

Так, нотаріальної форми та державної реєстрації потребують Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку, квартири або іншого нерухомого майна (ст. 57 ЦК України).

Нотаріальної форми потребують договір дарування нерухомої речі (ст. 719 ЦК України), спадковий договір та заповіт подружжя (статті 1304, 1243, 1247 ЦК України); шлюбний договір (і і 94 СК України) тощо.

Правочини щодо придбання майна, які потребують нотаріального засвідчені, один з подружжя може здійснювати лише з письмової та нотаріально засвідченої згоди другого з подружжя.

Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Якщо один з подружжя уклав правочин щодо цінного майна без згоди другого з подружжя, то останній має право звернутися до суду з позовом про визнання правочину недійсним, як такого, що укладений без її (його) згоди.

Подружжя може укладати правочини щодо майна, яке не є цінним. Згода другого з подружжя на укладення таких правочинів може висловлюватися в усній формі.

Відповідно до ст. 65 СК України подружжя можуть укладати щодо спільного майна подружжя дрібні побутові правочини. Такі правочини мають усну форму.

Відмінність від попередньої групи (правочини щодо майна, яке не с цінним) полягає у тому, що дрібні побутові правочини не можуть бути визнані недійсними на тій підставі, що їх було укладено без згоди другого з подружжя.

Дякую за оцінку

8 Коментарі

  • Игорь квітня 21, 2018 at 5:21 pm

    Здравствуйте. Извините у меня такой вопрос. Если один из супругов купил квартиру на свое имя до заключения брака, но продал ее уже находясь в браке… Требуется ли разрешение супруги на продажу и может ли она претендовать на половину? Просто статья 21 СК Украины противоречит ст. 74 СК Украины… Если статьи закона противоречат друг другу то стоит обратиться к гражданскому кодексу?

    • Аліна Макух квітня 22, 2018 at 6:39 pm

      Здравствуйте. Согласно норм СК Украины, имущество, приобретенное до брака не является объектом права общей совместной собственности и не подлежит разделу между супругами.

  • Людмила червня 13, 2018 at 11:43 am

    Здравствуйте. Квартира в которой были прописны мама, папа, две дечери и внук. Владелец квртиры мама. Далее приватизировали на всех пятерых человек. Теперь хотим оформить квартиру на одну из дочерей. Но на момент приватизации вторая дочь была в браке. Вопрос – должен ли бывший муж дочери присутствовать на переоформлении документов? Спасибо.

  • Аліна Макух червня 13, 2018 at 2:36 pm

    Здравствуйте. Участие мужа Вашей дочери при переоформлении документов не требуется. Приватизированное имущество не считается общей собственностью супругов

  • Руслан червня 30, 2018 at 8:56 pm

    Чоловік , без згоди і відома дружини вніс в статутний капітал створеного ним ж одноособово Товариства на підставі рішення зборів засновників цього Товариства в його ж особі та відповідного акту прийому передачі квартири від засновника – чоловіка Товариству, який представляв директор призначений засновником – чоловіком.
    На підставі зазначених рішення зборів і акту нотаріус, як держреєстратор прийняв рішення і зареєстрував за Товариством право власності в Держреєстрі прав …
    Згодом Товариство в особі директора продало цю квартиру батьку засновника – чоловіка через нотаріальний договір купівлі продажу і нотаріус зареєстрував за батьком чоловіка дану квартиру.
    Незважаючи на очевидність порушення вимог ст 369 ЦК та відповідних ст. СК України щодо нотаріальної форми згоди подружжя на відчуження квартири, як нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, оспорити таку схему позбавлення одного з подружжя спільного майна достатньо складно.
    ВСУ своїми правовими позиціями тільки ускладнило однозначне застосування вказаних імперативних норм щодо необхідності нотаріальної згоди подружжя при відчуженні їх спільного майна , так як само по собі відсутність такої згоди ВСУ не вважає достатньою підставою для визнання недійсним правочинів щодо спільного майна , а ставиться в залежність від з’ясування добросовісності чи недобросовісності опонента – набувача (з’ясування чи знав і міг знати набувач що придбане (передане) йому майно є спільною власністю і що згода іншого співвласника не отримана ).
    За таких обставин, захист права співвласника подружжя через правовий запобіжник – необхідність нотаріальної згоди на відчуження спільного майна (ст. 369 ЦК) повністю нівелюється залежністю від волі опонента – набувача на поведінку та інформованість якого щодо статусу майна впливати такий подружжя не може. Зазвичай відчуження відбувається одним подружжя таємно від іншого подружжя – співвласника майна і заздалегідь невідомо кому це спільне майно буде відчужене .
    Тобто позбавлення одним подружжя іншого з подружжя спільного нерухомого майна поза її волею , яка повинна бути у формі нотаріальної згоди через внесення в статутний капітал товариства може стати «легальною схемою» для недобросовісного подружжя завдяки правової позиції ВСУ, яким будуть керуватися суди нижчого рівня.
    Інша правова проблема в тому, що є різні тлумачення і правові позиції щодо визнання рішення загальних зборів ТОВ та акту прийому передачі правочином? Вищий господарський суд України наприклад не вважає рішення загальних зборів ТОВ та акту прийому передачі правочином, а чіткої правової позиції ВСУ з цього приводу чи є зазначені рішення зборів та акт прийому передачі нерухомості у статутний капітал правочином нажаль немає.
    Але, якщо це не правочин , на підставі чого нотаріус-держреєстратор прийняв рішення про реєстрацію права власності квартири за Товариством у Державному реєстрі прав? Яким чином і який конкретний спосіб захисту , передбачений ст. 16 і ст. 203 ЦК, тощо обрати для захисту і поновлення порушеного права подружжя на половину спільного майна у даному конкретному випадку ???
    Так як визнавати недійсним наступні правочини і застосувати реституцію , які відбулися після реєстрації квартири за Товариством неможливо, застосовується віндикація, якщо визнаний недійсним перший правочин щодо передачі спільного майна одним із подружжя у власність Товариства без згоди іншого
    Чи є в розумінні ст. 202 ЦК правочинами зазначені рішення загальних збрів Тов та акт прийому передачі внеску квартири у статуний капітал Товариства та наступне рішення нотаріуса (держреєстратора) про реєстрацію квартири за Товариством, щоб визнати їх недійсними і скасувати держреєстрацію квартири за Товариством та витребувати від батька чоловіка, як останнього набувача спірну квартиру в порядку ст. 388 ЦК у спільну власність подружжя???

  • Аліна Макух липня 2, 2018 at 10:09 pm

    Доброго вечора. Консультація по даному питанню виходить за межі безоплатної правової консультації. Ми можемо підготувати для Вас правовий висновок щодо Ваших запитань. Для підготовки правового висновку зверніться за номером +380682541818

  • Alex листопада 27, 2018 at 11:20 pm

    Добрый день. Есть муж и жена в официальном браке. В браке был куплен автомобиль полностью за деньги мужа, но оформлен на жену. Каким образом сделать, чтобы жена юридически не претендовала на автомобиль при разводе. Правильно ли будет оформить дарственную на мужа (или на кого-то из семьи мужа) ?

    • Аліна Макух листопада 28, 2018 at 11:25 am

      Здравствуйте. Да, Вы можете оформить договор дарения, купли-продажи, или раздела общего имущества супругов.

Відповісти

Ваша електронна адреса не буде опублікована.