Поділ майна, придбаного під час окремого проживання подружжя

Зміст

  1. Що таке спільна сумісна власність подружжя
  2. Момент розірвання шлюбу
  3. Як ділиться майно, придбане за час окремого проживання подружжя
  4. Судова практика

Поділ майна, придбаного під час окремого проживання подружжя

Непоодиникими є випадки коли чоловік з дружиною припиняють проживати разом, припинивши шлюбні відносини фактично, а не юридично. За таких обставин подружжя все ще залишається чоловіком та дружиною, оскільки шлюб не розірвано у встановленому законом порядку, а значить мають взаємні права та обов’язки.

Законодавство України не визначає правовий режим майна, придбаного після розірвання шлюбу, але до набрання рішенням суду законної сили.

 Як зазначено у Сімейному кодексі України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Що ж таке спільна сумісна власність подружжя?

Спільною сумісною власністю подружжя є спільне право чоловіка та дружини володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що належить їм обом без визначених часток.

Отже, для того, щоб набути право особистої приватної власності на майно та не ділити його з іншим з подружжя варто спочатку розірвати шлюб.

Верховний суд України у своїх постановах від 3 червня 2015 року, 16 грудня 2015 року та 18 травня 2016 року висловив правову позицію про те, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи ст.60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Момент розірвання шлюбу

Варто зазначити, що подавши заяву про розірвання шлюбу, Ваш шлюб не є припиненим із моменту подачі заяви.

Моментом припинення шлюбу згідно із Сімейним кодексом України є день реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС; у випадку розлучення в судовому порядку – у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно із змінами, що внесені у ЦПК України 15.12.2017 р., рішення суду про розірвання шлюбу набирає чинності протягом 30 днів з моменту проголошення.

З моменту розірвання шлюбу придбане майно належатиме на праві особистої приватної власності тому з подружжя, хто його придбав.

Як ділиться майно, придбане за час окремого проживання подружжя

Як зазначалося вище, законодавство України визначає правовий статус, а також процедуру поділу майна, придбаного після розірвання шлюбу в судовому порядку, але до набрання рішенням суду законної сили.

Проте, проаналізувавши судову практику, все ж вдалося з’ясувати чи є майно, придбане після розірвання шлюбу в судовому порядку, але до набрання рішенням суду законної сили спільною власністю, чи ділиться воно між подружжям та кому належатиме після розлучення.

Для того, аби краще зрозуміти суть проблеми та можливі шляхи її вирішення, хочу звернути Вашу увагу на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська у справі №2-732/12 про розподіл спільно нажитого майна подружжя та за зустрічним позовом про визнання права особистої приватної власності.

СУТЬ СПРАВИ

Позовна заява позивача

У 2012 році чоловік звернувся в суд з позовом до дружини про розподіл спільно нажитого майна подружжя.

Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що між ним та відповідачем у 1997 р. було укладено шлюб, в період якого придбано квартиру.

Правовстановлюючі документи на квартиру оформлені на ім’я відповідачки. Сімейні стосунки сторони припинили.

Позивач бажав поділити спільно нажите майно та змінити режим загальної сумісної власності майна подружжя на особисту приватну власність дружини та чоловіка, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частини квартири.

Позивач також зазначив, що для придбання квартири письмова, нотаріально посвідчена, згода другого з подружжя. Такої згоди позивачем відповідачці не надавалось.

 Відповідачкою не надано доказів, що квартира нею була придбана за власні кошти.

Зустрічний позов відповідачки

Відповідачка у зустрічній позовній заяві про визнання права особистої приватної власності зазначила, що сімейні стосунки з позивачем припинено у травні 2006 р. та офіційно позивач та відповідач розлучилися у січні 2012 р.

Після припинення сімейних стосунків відповідачкою за власні кошти у грудні 2006 р. придбана квартира. Для придбання квартири відповідачка позичила у своєї сестри 13500 грн та у батьків 8000 грн, що підтвердила розписками.

Окрім того, позивач все ж надавав нотаріальну завірену згоду відповідачці на придбання квартири. Це підтверджується фактом нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири. Очевидно, що нотаріус не посвідчив би договір купівлі-продажу квартири за відсутності згоди позивача.  Позивачем не надано суду доказів, що квартира була придбана за спільні кошти.

Оскільки квартира придбана відповідачкою за власні кошти у період, коли сторонами по справі сімейні стосунки були припинені та сторони проживали окремо.

Думка та рішення суду щодо обставин справи

Суд, дослідивши матеріали справи відмовив у задоволені позову позивача про розподіл спільно нажитого майна подружжя, та задовольнив зустрічний позов відповідачки про визнання права особистої приватної власності з наступних підстав.

Припинення сімейних стосунків між позивачем та відповідачкою

Так, суддя зазначив, що рішенням суду про розірвання шлюбу встановлено, що позивач та відповідачка станом на день розірвання шлюбу, тобто станом на 10.01.2012 р., тривалий час не проживають однією сім’єю з травня 2006 р. 

Таким чином, судом при розірванні шлюбу між сторонами встановлено, що позивач та відповідачка шлюбні стосунки припинили у травні 2006 р.

При таких обставинах пояснення позивача, що майно, квартира, була придбана за час шлюбу не відповідає дійсності, а квартира, придбана відповідачкою, не є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею/ ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Докази

Позивачем суду не надано жодних доказів того, що квартира була придбана за спільні кошти подружжя. Навпаки, в судовому засіданні сестра та мати відповідачки пояснили, що позичили відповідачці кошти на придбання квартири.

Окрім того, на час придбання відповідачкою квартири позивач не працював та коштів на придбання квартири не мав.

Таким чином, квартира була куплена на кошти відповідачки, а тому зустрічний позов підлягає задоволенню.

Отже, з вищевикладеного стає зрозуміло, що зберегти за собою право власності на майно, придбане в період шлюбу, але за час окремого проживання – можливо.

Із рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська у справі №2-732/12. вбачається, що для визнання права власності за одним із подружжя на майно, придбане за час шлюбу, але під час окремого проживання необхідно:

  • Проживати окремо від дружини (чоловіка) протягом певного періоду часу;
  • Довести, що Ви мали змогу придбати майно за власні кошти;
  • Довести, що чоловік не мав змоги придбати майно за власні кошти (при можливості).

Судова практика 

1. http://reyestr.court.gov.ua/Review/68663344

2. http://reyestr.court.gov.ua/Review/62126302

3. http://reyestr.court.gov.ua/Review/53900435

4. http://reyestr.court.gov.ua/Review/72908924

5. http://reyestr.court.gov.ua/Review/70845749

6. http://reyestr.court.gov.ua/Review/70589615

 

 

 

Дякую за оцінку

Відповісти

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

Comodo SSL