Поділ майна, придбаного в шлюбі за кошти батьків

Поділ майна, придбаного в шлюбі за кошти батьків

Зміст

1.Що зазначено в Сімейному кодексі України з приводу спільного майна подружжя

2. Що зазначено в СК України щодо особистого майна, набутого за час шлюбу

3. Що таке особисті кошти

4. Критерії, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності

5. Судова практика

Що зазначено в Сімейному кодексі України з приводу спільного майна подружжя

Згідно загальних норм чинного сімейного законодавства, зокрема ч.1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Право спільної сумісної власності виникає незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Дружина та чоловік з часу реєстрації шлюбу мають право на поділ набутого ними майна як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно:

  1. встановлювати обсяг спільно нажитого майна;
  2. з’ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані.

ВИСНОВОК: набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.

Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов’язанні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

ИзображениеЩо зазначено в СК України щодо особистого майна, набутого за час шлюбу

У ч.1 ст.57 СК України зазначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”;

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні.

ВИСНОВОК: якщо майно набуте за час шлюбу, але не за спільні кошти подружжя, а за особисті кошти одного з подружжя – то таке майно не є спільною власністю подружжя.

 Що таке особисті кошти

Особистими коштами, згідно ст.57 СК України, є:

  1. премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги;
  2. кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
  3. страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них
.

Особистими коштами чоловіка/дружини є і кошти, які він/вона отримали в дар від своїх батьків.

Тобто ті, кошти, які отримує чоловік/дружина є їхньою особистою власністю лише в тому випадку, якщо їх отримання не було спрямовано на витрату в інтересах сім’ї.

Відтак, кошти не мали заздалегідь визначеного призначення.

Майно вважається набутим за час шлюб, якщо купівля відбулась в період з дати реєстрації шлюбу до набранням рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили (або до внесення відомостей про розірвання шлюбу в реєстр актів цивільного стану).

СУДОВА ПРАКТИКА ЩОДО ПОДІЛУ МАЙНА, ПРИДБАНОГО ЗА ОСОБИСТІ КОШТИ ОДНОГО З ПОДРУЖЖЯИзображение

1. Солом’янський районний суд м. Києва рішенням від 02.12.2016 р. у справі №760/4166/16 відмовив позивачу у поділі автомобіля.

Відмову суд обгрунтував тим, що автомобіль був придбаний відповідачем за кошти, отримані від продажу автомобіля, який він мав ще до шлюбу. 

Окрім того, суд зазначив, що позивач не мала змоги вкласти кошти в купівлю автомобіля, оскільки не працювала та не мала жодного доходу.


2. Васильківський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 07.06.2017 р. у справі №172/910/16-ц відмовляючи позивачу у поділі будинку зазначив, що:

«належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

1) час набуття майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям в їх сукупності.

Таким чином, аналізом вказаних норм в їх сукупності суд приходить до висновку, що

у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справах № 6-2641цс15 та №6-2696цс15.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, тому в його задоволенні слід відмовити.»

СУДОВА ПРАКТИКА ЩОДО ПОДІЛУ МАЙНА, ПРИДБАНОГО ЗА КОШТИ БАТЬКІВ

Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в рішенні від 06.04.2018 р. у справі №176/1038/17 зазначив наступне:

«Позивачка у судовому засіданні не довела, що спірна квартира була придбана за рахунок спільної участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Натомість, позивач підтвердила у судовому засіданні своїми поясненнями, що спірна квартира дійсно була придбана за кошти батьків відповідача.

Позивач не заперечувала проти визнання права власності на спірну квартиру за відповідачем у судовому порядку.

Відповідач же у судовому засіданні переконливо довів суду, що спірна квартира не є обєктом спільної сумісної власності подружжя, так як придбана за кошти його батьків та у них на той час була така можливість для придбання об’єкту нерухомості.»


 

СУДОВА ПРАКТИКА ЩОДО ПОДІЛУ МАЙНА, ПРИДБАНОГО ЗА СПІЛЬНІ КОШТИ  БАТЬКІВ ТА ОДНОГО З ПОДРУЖЖЯ

 Дарницький районний суд м. Києва у рішенні від 10.01.2018 р. у справі №753/13584/16-ц зазначив наступне:

«Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_6, хоча і була придбана відповідачем під час шлюбу з позивачем, але за свої особисті кошти.

Кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_8, яка перебувала у спільній частковій власності відповідача та її батьків і сестри.

Тому дана квартира є особистою приватною власністю позивача за зустрічним позовом, оскільки вона була придбана за її особисті кошти та за кошти її батьків.

ИзображениеСуд не приймає до уваги твердження відповідача за зустрічним позовом про те, що спірна квартира була придбана за спільні кошти подружжя, оскільки вказане спростовується інформацією Державної фіскальної служби України про доходи сторін у період з 2010 по 2012 роки.

Таким чином, враховуючи те, що судом встановлено, що квартира АДРЕСА_6 є особистою приватною власністю ОСОБА_4, тому позовні вимоги за первісним позовом про поділ майна подружжя задоволенню не підлягають.»

ВИСНОВОК: Слід врахувати, що кожна справа є індивідуальною,  судова практика є різною, а рішення суд приймає виходячи з доказів та внутрішнього переконання.

Майно може належати Вам на праві особистої власності, тобто не є спільною власністю подружжя, та не підлягатиме поділу, виходячи з наступного.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало усім зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Якщо, будинок був збудований (придбаний) за кошти Ваших батьків, то таке майно, згідно судової практики, не може рахуватися спільною власністю подружжя.

Дякую за оцінку

Відповісти

Ваша електронна адреса не буде опублікована.