Особиста власність кожного з подружжя

Особиста власність кожного з подружжя

Особиста власність кожного з подружжя – це майно, яке незалежно від наявності шлюбних відносин чи розірвання шлюбу залишається у власності кожного з подружжя та не ділиться після розлучення.

У Сімейному кодексі України йде мова про випадки, коли в придбання майна включаючи окрім спільних також роздільні кошти подружжя (особисту власність кожного з подружжя). Якщо у придбання майна вкладені ще й кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю, а в іншій частці — майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності (ст. 57 СК України). Якщо майно належить особам на праві спільної сумісної власності, то частки власників взагалі не визначаються, оскільки таке право є безчастковим. Якщо ж майно належить сторонам на праві спільної часткової власності, то кожній стороні належить право на частку у праві власності щодо усього майна.

Право на майно, набуте нею (ним) до шлюбу

Майно, яке кожен з подружжя набув до шлюбу є його особистою приватною власністю. Однак для того, щоб підкреслити відмінність цього майна від спільного майна подружжя нерідко використовують терміни «особиста власність кожного з подружжя», «роздільна приватна власність подружжя». Сімейний кодекс України закріпляє поняття «особиста приватна власність подружжя».
Особиста власність кожного з подружжяРеєстрація шлюбу не змінює правового режиму майна, яке було набуте кожним із подружжя раніше. Без згоди власника дошлюбне майно одного з подружжя не повинно переходити у спільну власність, майно, яке було набуте кожним із подружжя до шлюбу, зберігає режим роздільності незалежно від тривалості шлюбу, навіть якщо цим майном користувався не лише власник, а й другий з подружжя.

Право на майно, набуте на підставі договору дарування або в порядку спадкування

Особистою приватною власністю є майно, набуте кожним із подружжя за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Хоча дружина та чоловік мають спільні майнові інтереси і разом укладають різноманітні правочини, кожен з подружжя може виступати самостійним учасником цивільних правовідносин. Зокрема, кожен з них за час шлюбу може отримати у власність майно на підставі договору дарування. В цьому випадку майно є роздільним і належить тому з подружжя, хто виступав в договорі дарування як обдарований. Таке майно слід відрізняти від майна, яке за час шлюбу було подароване подружжю і належить чоловікові та дружині на праві спільної власності. Питання про те, кому саме дарувалося майно — подружжю або одному з них, у разі спору вирішується судом, виходячи з усіх обставин справи. Зазвичай суди враховують характер подарованого майна. Якщо майно забезпечує інтереси подружжя (холодильник, меблевий гарнітур тощо), то вважається, що дарування було здійснене на користь подружжя, якщо дарунок мав персональне спрямування, то стороною в договорі дарування вважається лише один з подружжя (комп’ютер, медичне обладнання, спеціальна література тощо).
До роздільного майна подружжя належить також майно, одержане кожним з них у порядку спадкування. Право на спадкове майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, яке видається нотаріусом в порядку, передбаченому законом (статті 1296-1301 ЦК України). Тому, кожен з подружжя може довести факт одержання ним майна у спадщину.

Право на майно, набуте за кошти, які належали кожному з них особисто

СК України закріплює правило, відповідно до якого майно, набуте кожному з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали кожному з них особисто, є особистою приватною власністю. Це правило є цілком справедливим. У випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно не може визнаватися спільним майном подружжя.
особиста власність подружжяЦе правило стосується як грошей, які були набуті одним із подружжя за час шлюбу (за договором дарування, внаслідок спадкування тощо). Правило залишається єдиним: майно, набуте на роздільні кошти, складає роздільне майно кожного з подружжя.
Отже, діє загальний режим спільності майна подружжя, згідно з яким майно, набуте за час шлюбу, вважається таким, що належить подружжю. Протилежне має бути доведене особою, яка вважає майно роздільним і таким, що належить їй особисто. У зв’язку з цим речі, набуті за час шлюбу, автоматично підпадають під режим спільного майна подружжя. Під час розгляду судами спорів щодо поділу майна подружжя, суди нерідко вирішують питання щодо визнання роздільним майна, набутого за час шлюбу одним з подружжя на власні кошти. Лише у випадку, коли чоловік (дружина) зможуть довести в суді, що гроші, за які була набута річ, належали йому (їй) особисто, майно може визнаватися роздільним. У разі спору доведення вказаних обставин буде здійснюватися заінтересованою стороною в суді.
Якщо дружина (чоловік) не заперечують проти того, що майно (в тому числі нерухома річ) було набуте хоча і за час шлюбу, але на власні кошти одного з них, вони можуть визнати цей факт та закріпити його в договорі. Це може бути, наприклад, договір про поділ майна подружжя або шлюбний договір.

Право на речі індивідуального користування подружжя, коштовності

Особистою приватною власністю є речі індивідуального користування кожного з подружжя. До таких речей можна віднести одяг, аксесуари, косметичні засоби та інші речі, які обслуговують повсякденні потреби кожного з подружжя.
Сімейне законодавство визначає правовий режим коштовностей, якими користується один з подружжя і які були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Відповідно до ст. 57 СК України коштовності є власністю того з подружжя, хто ними користується. У разі поділу майна ці речі не враховуються і поділу не підлягають.
Законодавство не містить спеціального переліку предметів, ям можуть належати до категорії «коштовності». Сучасна судова практика до коштовностей відносить прикраси з дорогоцінних металів, антикварні та унікальні речі, якими користується один із подружжя. Термін «коштовності» є оціночною категорією і повинен визначатися судом при розгляді конкретної справи.

Право на премії та нагороди

Виникає питання щодо правового режиму премій та нагород, як особиста власність кожного з подружжя, які були одержані одним з подружжя за час шлюбу. Важливо відзначити що мова йде не про звичайні премії, які нараховуються працівникові зі місцем його праці (наприклад, премії до певного свята або професійного дня працівника), а такі, що надаються за особисті заслуги людини відзначають її внесок у розвиток науки, культури, мистецтва, спорту.
Відповідно до ст. 57 СК України премії та нагороди, які один з подружжя одержав за свої особисті заслуги, належатимуть йому на праві особистої приватної власності. Якщо відносно цього майна виникає спір і буде встановлено, що другий з подружжя своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню суд може визнати за ним право на частку цієї премії або нагороди. Розмір частки буде визначатися судом залежно від усіх обставин справи.

Право на гроші, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) майна

У судовій практиці іноді виникає питання щодо правового режиму майна, одержаного одним із подружжя як відшкодування шкоди, завданої належному йому майну. Наприклад, коли майно одного з подружжя було знищене (пошкоджене)т і йому призначалася певна сума для відшкодування завданих збитків. Питання поставало у зв’язку з тим, що отримання таких коштів відбулося за час шлюбу і тому формально могло бути віднесене до спільного майна подружжя. Сімейний кодекс України закріплює режим роздільності щодо такого майна. Якщо пошкоджене або знищене було майно, що належало лише одному з подружжя, то і кошти, які спрямовані на відновлення цього майна або відшкодування його вартості, також мають були віднесені до роздільного майна подружжя, а тому, це є особиста власність кожного з подружжя.

Право на гроші, одержані як відшкодування моральної шкоди

Законодавство встановлює можливість відшкодування моральної шкоди грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї або інших членів сім’ї та родичів або у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у зв’язку з приниженням її честі, гідності та ділової репутації. У зв’язку з тим, що моральна шкода була завдана певній особі і ця особа перетерпіла фізичні або душевні страждання, саме вона має право на відповідну компенсацію. Якщо моральна шкода була завдана одному з подружжя, другий з подружжя не набуває права власності щодо майна, яке було надано потерпілому у зв’язку з компенсацією моральної шкоди. Кошти отримані в якості компенсації за заподіяну моральну шкоду є особиста власність кожного з подружжя.

Право на страхові суми

Особиста власність кожного з подружжя є страхові суми, одержані одним з подружжя за час шлюбу. В даному випадку мова йде про особисте страхування одного з подружжя. Згідно з ст. 980 ЦК України предметом договору особистого страхування можуть бути майнові інтереси, які пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним та пенсійним забезпеченням особи.
роздільна власність подружжяСьогодні виокремлюються два правових режими страхових сум залежно від того, одержані вони одним з подружжя за обв’язковим особистим страхуванням чи за добровільним особистим страхуванням.
Страхові суми, одержані за обв’язковим особистим страхуванням,належать до роздільного майна подружжя. У свою чергу суми другого типу можуть мати різний правовий режим залежно від джерела виникнення цих сум. У зв’язку з цим страхові суми, одержані одним із подружжя за добровільним особистим страхуванням, можуть належати: а) одному із подружжя – страхувальникові, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю страхувальника (роздільне майно подружжя); б) подружжю. Якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були спільною власністю подружжя (спільне майно подружжя).
Таким чином, страхові суми, як особиста власність кожного з подружжя, можуть належати як до спільного, так до роздільного майна подружжя. Так, якщо один з подружжя внаслідок настання страхового випадку помре, то страхові суми будуть входити до спадкової маси: а) повністю, якщо страхові суми були одержані одним із подружжя за обов’язковим особистим страхуванням або якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були приватною власністю страхувальника; б) в частці, що належить тому з подружжя, котрий помер, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були спільною власністю подружжя.

Зверни увагу!
У ст. 57 СК України визначається правовий режим страхових сум, які сплачуються лише при особистому страхуванні. Мова не йде про інші види страхування, зокрема, майнове страхування та страхування відповідальності.

Особиста власність кожного з подружжя

Особистою приватною власністю дружини або чоловіка відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України є:

  • майно, набуте нею (ним) до шлюбу;
  • майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  • майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто;
  • житло, набуте нею (ним) за час шлюбу внаслідок його приватизації;
  • земельна ділянка, набута нею (ним) за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її (його) користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України;
  • речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
  • премії, нагороди, які вона (він) одержали за особисті заслуги. Але суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню;
  • кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй (йому) належала, а також як відшкодування завданої їй (йому) моральної шкоди;
  • страхові суми, одержані нею (ним) за обов’язковим або добровільним особистим страхуванням;
  • приплід або дохід (дивіденди), які приносить річ, власником якої є один із подружжя.

Суд може визнати особистою власністю кожного з подружжя майно, набуте за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Дякую за оцінку

Відповісти

Ваша електронна адреса не буде опублікована.